БИНТО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до бинтува́ти. Кінця він не знає бинтованим ранам своїм (Мал., II, 1956, 138).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 166.