БИЛИ́НОЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до били́нка. Годі ж тобі, билиночко, колихатися (Укр.. лір. пісні, 1958, 283); Ходили нині до Кучук-Узеню.. Ні билиночки. Голо (Коцюб., III, 1956, 146); * У порівн. Ой одна я, одна. Як билиночка в полі (Шевч., І, 1951, 380).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 165.