БЕТОНЯ́Р, а́, ч. Майстер, що здійснює бетонування. На будові — на Дніпрі — Стрілись два богатирі. Не із пісні, не із казки, А з життя — бетонярі (Бичко, Сійся.., 1959, 107); Прийдуть сюди бригади бетонярів і укладуть сотні тисяч тонн залізобетону (Жур., Опов., 1956, 121).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 164.