БЕРЛИ́НА, и, ж., заст. Велике річкове плоскодонне вантажне судно; барка. По бистрій воді Гуляють берлини, свистять пароходи (Гл., Вибр., 1957, 246); Мов великі палаци, ходили [по лиману] судна, берлини, баркаси, плоти (Мирний, II, 1954, 77); * У порівн. Далі пісня не йшла. Тягли її, як важку берлину проти води (Довж., Зач. Десна, 1957, 482).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 162.