БЕ́РКУТ, а, ч. Великий хижий птах з породи орлів, який має темно-буре оперення. Беркути відразу вдарилися вгору (Щог., Поезії, 1958, 273); З усіх орлів, які зустрічаються в УРСР, тільки найбільший орел — беркут може вважатися шкідливим птахом (Корисні птахи.., 1950, 40); * У порівн. — Кидай шаблю!.. —закричав Яків, налітаючи, мов беркут. — Кидай! (Шиян, Гроза.., 1956, 429).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 161.