Про УКРЛІТ.ORG

береза

БЕРЕ́ЗА1, и, ж.

1. Лісове білокоре дерево з тоненьким довгим гіллям і серцевидним листям. Величезні дуби, ялиці і берези дрімали недвижно над Івановою головою (Фр., III, 1950, 128); Чорніє здалеку свіжа могила, а над нею похилились білі берези, мов сестри-жалібниці над братовою могилою… (Коцюб., І, 1955, 182); Є декілька видів берези (залізна, чорна, жовта), але найпоширеніша — береза звичайна (Стол.-буд. справа, 1957,41).

2. збірн. Дрова або будівельний матеріал із цього дерева; березина (в 2 знач.). Чи не пора нам березу везти? (Номис, 1864, № 11516).

БЕРЕ́ЗА2, и, ч. і ж., фольк., ааспг. Хлопець (або дівчина), що його (її) обирають за ватажка у спільних розвагах, на, вечорницях і т. ін. [Іван:] Ходімо, там хлопці зібрались на раду. [Семен:] На яку раду? [Іван:] Березу на цю зиму обібрати (Кроп., І, 1958, 66); // Той, хто заспівує в хорі. Настя-береза завела, а за нею всі. Найбільше купальних співали пісень (Барв., Опов.., 1902, 221).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 159 - 160.

вгору