БЕ́РДНИК, а, ч. Майстер, який робить берда. Ситник берднику не товариш (Номис, 1864, № 1026).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 158.