БЕНКЕТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. Брати участь у бенкеті; гуляти. Ось що, добрі люди: Я гуляю, бенкетую В неділю і в будень (Шевч., І, 1951, 240); Не можуть вони.. схопити автомати, щоб полоснути вогнем і залізом по вікнах, за якими бенкетує п’яна офіцерня (Кучер, Чорноморці, 1956, 329).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 157.