БЕНКЕ́ТНИЙ, БАНКЕ́ТНИЙ, а, е. Прикм. до бенке́т і банке́т. З царського двору чутно відгуки музики і веселого бенкетного гомону (Л. Укр., II, 1951, 312); // Який буває на бенкеті. Погляд його впав на заставлений бенкетними стравами та пляшками стіл (Шовк., Інженери, 1948, 333).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 157.