БЕКЕ́Т, у, ч., іст. Військова сторожа, пікет. Округи табора жодних бекетів (Сл. Гр.); [Воєвода:] Бекети всі уважно перевірить. Підсилить варту. Жодної душі До замка не пускать (Коч., І, 1956, 544).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 155.