БЕЗЩА́СНИЙ, а, е. Який не має щастя; нещасний, безталанний. Ніч моя темна. Ще й ти, зоре ясна, Видно, моя доля безщасна! (Укр.. лір. пісні, 1958, 120); Співає безщасна душа, що хоче щастя (Н.-Лев., III, 1956, 306); — Який ти, Романе, безщасний (Стельмах, Хліб.., 1959, 69).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 154.