БЕЗШЛЮ́БНІСТЬ, ності, ж. Стан за знач. безшлю́бний. Хіба воно [християнство] не проповідувало.. безшлюбність і умертвіння плоті, монастирське життя і церкву? (Комун. маніф., 1947, 37).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 154.