БЕЗХИ́ТРІСНИЙ, а, е., рідко. Без хитрощів і лукавства; простодушний. Безхитрісний був [Ничипір], ясний для кожного (Руд., Остання шабля, 1959, 199); // Простий, немудрий. Нема нічого більш шкідливого, ніж зводити поняття "сучасності" в мистецтві до безхитрісного фотографування того, що ти бачиш навколо себе в даний момент (Поезія.., 1956, 200).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 152.