БЕЗТЯ́МА, и, ж., рідко. Те саме, що безтя́мність. Мстислав аж тепер повірив своєму щастю, радий і до безтями збуджений, кинувся дружинникові на шию (Міщ., Сіверяни, 1961, 142).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 150.