БЕЗСТР́УННИЙ, а, е. Який не має струн. [Антей:] Мені не хоче муза помагати, либонь вона сьогодні не голодна, а я без неї мов безструнна ліра (Л. Укр., III, 1952, 457).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 148.