БЕЗРОЗУ́МНИЙ, а, е, рідко. Те саме, що нерозу́мний. Дурна дівчина безрозумная по гультяєві плаче (Чуб., V, 1874, 275); Вгамується безрозумне завзяття (Сл. Гр.); На балу кокетлива Мадонна В’ється безрозумна, як мотиль (Рильський, І, 1956, 193).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 144.