БЕЗПРИТУ́ЛЬНІСТЬ, ності, ж.

1. Наявність бездоглядних, безпритульних дітей. Значне місце в дитячій літературі зайняла тема безпритульності (Іст. укр. літ., II, 1956, 109).

2. Стан за знач. безприту́льний. Надовго зоставалось на душі тяжке, кривдне почуття своєї бурлацької безпритульності (Гончар, Таврія.., 1957, 17).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 142.