БЕЗПРЕТЕНЗІ́ЙНИЙ, а, е. Не розрахований на певний ефект, який не має вигляду чогось значного; простий. Оця ніжна безпретензійна музика дзвеніла, мов прегарна казка з давніх, минулих часів (Коб., І, 1956, 313); З правої кишені сукенки визирав цікаво ріжок безпретензійної, але доброго гатунку, хустинки (Вільде, На порозі, 1955, 42); Проста і безпретензійна пісня Івана Шевченка про нові відносини на селі.. стала широко відомою народною піснею (Літ. газ., 29. VIІ 1958, 3).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 141.