БЕЗПЕ́РИЙ, а, е. Без пір’я; неоперений (про птахів). Яструб на камінь сідає. Щоб гадину діткам безперим піймать… (Морд., І, 1958, 512); Суха, як безперий горобчик, заплющила бабка вже очі (Коцюб., II, 1955, 360).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 138.