БЕЗПЕРЕ́СТАНЬ, присл., розм. Те саме, що безпереста́нку. Безладний стоголосий гомін, наче на ярмарку, кипів безперестань (Головко, II, 1957, 304).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 138.