БЕЗПАРДО́ННО, розм. Присл. до безпардо́нний. Не могла [Катерина] повірити, що це Суліман. Таким грубим, безпардонно нахабним був його тон (Вільде, Сестри.., 1958, 401).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 137.