БЕЗМА́ТЕРНІЙ, я, є, заст. Який не має матері; осиротілий. І не одну безматірню [безматерню] дитину від болесті [болісті] лихої рятувала (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 134.