БЕЗЛА́ДНО. Присл. до безла́дний. Цупкі покручені кущі винограду безладно розповзлись по вогкій землі (Коцюб., І, 1955, 277); Думки безладно плутались у голові (Головко, II, 1957, 476); Учитель і сам розумів, що говорить плутано, безладно (Жур., До них іде.., 1952, 18); Перелякані, збиті з пантелику німці, кидаючи зброю, навіть одяг, безладно тікали з хутора (Ле, Мої листи, 1945, 180).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 133.