БЕ́ЗЛАД, у, ч. Те саме, що безла́ддя. Він.. уже читав серйозні книжки і вичитав, що деякі геніальні люди полюбляли безлад (Збан., Курил. о-ви, 1963, 24); На ці слова в залі знову пішов безлад. Учасники зборів гукали, схвалюючи ідею (Смолич, Мир.., 1958, 223).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 132.