БЕЗКОНЕ́ЧНІСТЬ, розм. БЕЗКІНЕ́ЧНІСТЬ, ності, ж. Абстр. їм. до безконе́чний, безкіне́чний. Чудова, ясна ніч! На небі зорі ярко так палають — се безконечність нам морга до віч! (Фр., XI, 1952, 140); Безконечність простору і часу визначається безконечністю матерії (Наука.., 8, 1956, 36); Сторожа зосереджено дивилась у безкінечність степів (Скл., Святослав, 1959, 337); Терпко-радісне відчуття ранку життєвого, його безконечності обіймає, бадьорить Яреська (Гончар, Таврія.., 1957, 723).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 131.