БЕЗЖИТТЄ́ВІСТЬ, вості, ж. Якість за знач. безжиттє́вий. Все було мертве, неправдиве, це мовби сама війна поставала з муляжів своєю мертвістю, черствістю, безжиттєвістю (Гончар, Людина.., 1960, 10).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 128.