БЕЗДІ́ТНИЙ, а, е. Який не має власних дітей. Лука Митрофанович одружився вдруге з бездітною вдовою Докією (Коз., Нові Потоки, 1948, 47); // тільки ж. р. Яка не може народити дитину; безплідна. Трохим Упир хоч і багату жінку взяв, та здоров’ям слабу — бездітна вона була (Ле, Опов. та нариси, 1950, 27); // Без дітей (про шлюб).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 125.