БЕЗДО́ЛЕЦЬ, льця, ч., рідко. Нещаслива людина; нещасливець. Чого ж мене гонить повсюди догана, Що я захищаю бездольця від пана? (Стар., Поет. тв., 1958, 118).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 126.