БЕЗДОКАЗО́ВИЙ, а, е. Який не потверджується доказами. — В нашій справі бездоказових почуттів мало, потрібні докази (Собко. Справа.., 1959, 153).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 126.