БЕЗГОСПОДА́РНИЙ, а, е.

1. Який не вміє вести господарство, недбало ставиться до господарювання. — Огорожа навколо школи розвалилась.. — А до чого ж тут я? Директори були безгосподарні (Збан., Малин. дзвін, 1958, 53); // Нераціональний, неекономний. Пленум ЦК КП(б) України постановляє: ..Провадити рішучу боротьбу з безгосподарним використанням устаткування, сировини і матеріалів (Рад. Укр., 4.III 1951, 2).

2. Який не має свого власного господарства. Для одержання прибутку (зиску) капіталіст повинен мати перед собою саме безземельного, безгосподарного робітника, змушеного продавати свою робочу силу.. (Ленін, 15, 1949, 64).

3. Який не має господаря, власника. До безгосподарного майна відноситься всяке майно, в тому числі цінності і гроші, власник якого невідомий або яке не має власника (Цив. кодекс УРСР, 1950, 88).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 124.