Про УКРЛІТ.ORG

безголов'я

БЕЗГОЛО́В’Я, рідше БЕЗГОЛІ́В’Я, я, с. Нещастя, горе, біда. Велике тут було роздолля Тому, хто праведно живе. Так як велике безголов’я Тому, хто грішну жизнь веде (Котл., І, 1952, 149); Вітрова Балка ждала завжди князя й терпіла його з гістьми, як справжнє своє безголов’я (Головко, Мати, 1940, 53); Дівчину зустрів я. Ой яка ж вона хороша не знайду і слів я:.. тільки глянув, то й зав’янув, — моє ж безголів’я! (Тич., III, 1947, 83).

На [мо́є (на́ше і т. ін.)] безголо́в’я (безголі́в’я) — на чиюсь біду, на нещастя. Отож і вчити почали Письму панят. На безголов’я І я учуся. Слізьми? Кров’ю! Письмо те полилося… (Шевч., II, 1953, 63); Кругом же бандити, кругом. Як не Гальчевський, то Шепель, ..і все на безголов’я наше (Стельмах, II, 1962, 43).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 123.

вгору