БЕЗВИГЛЯ́ДНИЙ, а, е, зах. Безперспективний, безнадійний. Бачив [Лі Юнкшан] безвиглядні вічні злидні своєї чисельної родини (Ірчан, II, 1958, 24).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 120.