БЕЗБОРО́ННО. Присл. до безборо́нний 1. На легковій німецькій машині партизани безборонно проїжджали повз поліцейські пости і застави (Шер., Молоді месники, 1949, 72).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 120.