БЕ́ВКА, и, ж., діал.

1. Пійло з борошна.

2. Рідка страва з борошна або крупів; бовтанка. Вона дає йому якусь бевку, — він того не хоче їсти (Укр.. казки, 1951, 329); — Коби якого борщику [дала] або бевки (Стеф., І, 1949, 47).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 118.