БАШТА́ННИК, а, ч.

1. Сторож на баштані. Я на старість за баштанника буду. Надіну широкий бриль, запущу бороду аж по пояс (Коцюб., II, 1955, 388); Зліва на згір’ї стояла хижка: в ній влітку жив старий баштанник Ларивон (Кочура, Родина.., 1962, 204).

2. Власник баштана. Старший брат пішов служити до молодого заможного хазяїна, баштанника (Вовчок, І, 1955, 309).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 116.