БА́ШТА, и, ж.

1. Висока і вузька споруда багатогранної або круглої форми, що будується окремо або становить частину будівлі; вежа. Ворота в баштах запирали (Котл., І, 1952, 279); Вдаряє дванадцять на башті Кремля! (С. Ол., Наші знайомі, 1948, 123); Могутньо здіймається цегляна водонапірна башта (Гончар, Таврія.., 1957, 87); * У порівн. Вона [гора Соколиця] вузька, висока, неначе башта величезного готицького собора [собору] (Н.-Лев., II, 1956, 397).

2. військ. Верхня обертова частина корпусу танка або броньованого автомобіля; вишка на судні, в якій містяться гармати й кулемети. Капітан стояв, висунувшись по груди з башти (Перв., Атака.., 1946, 64).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 115.