БАТЬКИ́, і́в, мн.

1. Батько й мати стосовно до своїх дітей. Батьки приводили дітей записувати до школи (Коцюб., І, 1955, 322); Дивився [Давид] — за столиком старенькі батьки, схудлі, зажурені, мовчки сьорбали з ложок (Головко, II, 1957, 23).

2. Предки. Отож вона мені, маленькій, було розказує про наших батьків вільних, та й сама волі забажала! (Вовчок, І, 1955, 263).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 112.