БАТОЖИ́ЛНО, а, с., розм. Держак батога; пужално. Візники, підпершись батожилнами, закаменіли на своїх високих сидіннях (Мик., II, 1957, 274).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 112.