БАТАРЕ́ЙНИЙ, а, е.

1. Прикм. до батаре́я 1. Стоять гармати жерлами в зеніт. Притихла батарейна, вогнева (Гірник, Сонце.., 1958, 118); // у знач. ім. батаре́йний, ного, ч. Командир батареї. — Та оце ж вони… їхнє благородіє, — промовив [Оленчук], вказуючи, на похнюпленого, геть блідого — чи то зроду, чи з переляку — офіцера. — Ми їх з Куликом ще з фронту знаєм: нашим батарейним були (Гончар, II, 1959, 27).

2. техн. Який працює на батареях, здійснюється за допомогою батарей (у 2 знач.). Перегуда.. прокинувся дуже рано у своєму кабінеті голови колгоспу і увімкнув батарейного радіоприймача (Кучер, Прощай.., 1957, 202); Батарейне запалювання.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 111.