БАРХАТИ́Н, у, ч., діал. Рід тканини. Стоять скрізь столи, застеляні дорогими килимами, рядочками креселка з червоного бархатину (Вас., І, 1959, 107); Міліціонери непорушне стояли при дверях, занавішених червоним бархатином (Тич., III, 1957, 14).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 108.