БА́РВНИЙ, а, е. Те саме, що барви́стий. Розлилась [вода] поміж деревами, одбиваючи в собі їх зелень, барвні халати татарок та голі тіла дітвори (Коцюб., І, 1955, 392); Сій, травеню, квітами, сій. Луки, поля засівай! Край неподоланий мій В райдуги барвні вбирай! (Ус., Вибр., 1948, 298); // Яскравий, квітчастий. В собі відбивши барвний світ,.. Пливли в тонких своїх орбітах Очата бистрі і живі (Фомін, Вибр., 1958, 141);

* Образно. Барвні думки, чудні образи хвилювали та гнали, неначе скажені, одна за одною (Коб., І, 1956, 116).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 105.