Про УКРЛІТ.ORG

барбос

БАРБО́С, а, ч.

1. розм. Собака (від поширеної власної назви собак). За хатою коло воріт забрехав барбос наче на вовка (Н.-Лев., І, 1956, 30).

2. Уживається як лайливе слово. — А я робітник,сказав Щорс,а не царський генерал, як бреше ваш барбос Петлюра (Довж., І, 1958, 162).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 104.

вгору