БАРАХО́ЛЬНИК, а, ч., розм.

1. Людина, що скуповує та перепродує старі речі. Коли проходили повз магазин букіністів, жерстяників і барахольників, Альоша мимохіть кинув оком на розбите залізо широких запон (Мик., II, 1957, 243).

2. зневажл. Про погану людину. — У мене дома порядок повний,.. а за твоїх барахольників сам в одвіті. Ти та ще отакі, як ти, чого терпите у себе погань всяку? (Кучер, Прощай.., 1957, 292).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 104.