БАРА́НЯЧИЙ, а, е.

1. Прикм. до бара́н 1, 2. На гіллях висіли обідрані волові й баранячі туші (Стор., І, 1957, 397); — Але я.. ще раз помажу тобі очі баранячим лоєм (Донч., І, 1956, 137); // Зробл. з хутра барана. Мефодій тут же скинув свою напівоблізлу баранячу шапку (Гончар, Таврія.., 1957, 345); // Приготовлений з баранини. Баранячі котлети.

2. Такий, як у барана. Шепелявий Гаврило перелякано дивився на нього п’яними баранячими очима (Козл., Сонце., 1957, 44).

◊ У бара́нячий ріг зігну́ти (скрути́ти) — примусити кого-небудь бути сумирним, покірним. — А що може вдіяти Нехльода, коли ми всі згуртуємось. — Доки згуртуємось, то він тебе в баранячий ріг зігне (Шиян, Баланда, 1957, 117); [Бобочка:] Дама з таким характером в одну мить скрутить вас у баранячий ріг (Собко, П’єси, 1958, 356).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 104.