БАНКРУ́ТСТВО, БАНКРО́ТСТВО, а, с.

1. Фінансова неспроможність, розорення, що призводить до припинення виплат по боргових зобов’язаннях, ..державна монополія в капіталістичному суспільстві є лише засіб підвищення і закріплення прибутків для близьких до банкротства мільйонерів тієї чи іншої галузі промисловості (Ленін, 22, 1950, 200); — Вашому синові грозить банкротство, позбавлення всього маєтку (Фр., VII, 1951, 68); Чотири тисячі банкрутств зареєстрував у капіталістичнім світі тисяча дев’ятсот тридцять перший рік (Смолич, Сорок вісім.., 1937, 265).

2. чого, перен. Неспроможність, провал у чому-небудь. Історичний досвід показав банкрутство як ідеології, так і політики соціал-демократизму (Програма КПРС, 1961, 48); З великою переконливістю говорить [С. Тудор] про неминуче банкрутство тієї літератури, яка перебуває під владою реакційних антинародних тенденцій (Іст. укр. літ., II, 1956, 589).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 101.