БАЛІ́СТИКА, и, ж.

1. Розділ теоретичної механіки, що вивчає рух важкого тіла, кинутого під кутом до горизонту.

2. Наука, що вивчає закони руху артилерійських снарядів (у каналі ствола вогнепальної зброї і після вильоту назовні). Молодий Бонапарт написав спеціальну працю з балістики, тобто про метання ядер (Нова іст., 1956, 85).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 96.