БАЛЯНДРА́СИ, ів, мн., розм. Пусті, веселі розповіді, розмови про щось незначне, несерйозне. Хазяйка кишки порве од її баляндрасів (Кв.-Осн., II, 1956, 290); В вагоні через дверці два купе.. Сміх, жарти, баляндраси… (Фр., XI, 1952, 248); Навіть дідок-чабан, покинувши баляндраси, журно хитав головою (Баш, На землі.., 1957, 10).

◊ Баляндра́си точи́ти (пра́вити, нести́ і т. ін.) — весело розмовляти, розповідати про щось незначне, несерйозне. І молодиці-цокотухи Тут баляндраси понесли (Котл., І, 1952, 74); Далі Максим уже орудував бесідою: точив баляси та баляндраси (Мирний, II, 1954, 115).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 98.