БАЛКО́НЧИК, а, ч. Зменш. до балко́н 1. Вона [дорога] вела до химерного двоповерхового будинку з гострими шпилями і різьбленими балкончиками (Коз., Сальвія, 1959, 16).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 97.