БАЛАЛА́ЙКА, и, ж. Російський народний музичний триструнний інструмент з декою у формі трикутника. Іван приніс з другої кімнати балалайку і вдарив гопака (Десняк, I, 1955, 101); Вечорами вже молодь забігає до хати, балалайка побренькує, пісні гудуть (Гончар, Таврія.., 1957, 487).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 94.