БАЛА́КАТИСЯ, ається, недок., безос., розм. Мати бажання, охоту розмовляти. А у дорозі, бач, балакається многв (Федьк., Буковина, 1950, 44); — Чого ж ви мовчите? — Та якось не балакається (Сл. Гр.); // Легко точитися, вестися (про розмову). Вітерець листом шешелить, бджола гуде.., то воно й балакаеться — точиться розмова, точиться… (Вовчок, VI, 1956, 218).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 94.